§ 2. Висновок експерта як джерело доказу у кримінальному процесі

Висновок експерта як доказ у кримінальній справі — це сукупність фактичних даних та відомостей, зібраних у кримінальній справі, що містяться в його повідомленні органу дізнання, слідчому, прокурору та суду, встановлених у результаті досліджень матеріальних об'єктів, проведених особою, обізнаною в певній галузі науки, техніки чи інших спеціальних знань і з використанням цих знань. Проведення дослідження та фіксування його результатів здійснюється з додержанням зазначеного в законі процесуального порядку. Дослідження виконується за спеціальним завданням органу дізнання, слідчого, прокурора чи суду (судді).

Отже, для висновку експерта як виду доказів істотним є те, що він: а) є результатом дослідження; б) виходить від особи, яка володіє певними спеціальними знаннями, без використання яких є неможливим таке дослідження; в) складається з додержанням встановленого процесуального порядку; г) спирається на зібрані у справі докази.

Експерт надає висновок лише за умови безпосереднього дослідження матеріальних об'єктів експертизи, чи за умови такого дослідження з використанням відомостей, відомих

 

Висновок судової експертизи та показання судового експерта      495

із матеріалів справи, чи тільки на основі матеріалів справи. Правдивість висновків експерта, який використовував відомості з протоколів допитів, інших письмових матеріалів, певна річ, залежить від достовірності останніх. Наприклад, М. С. Строгович вважає помилковою практику, коли експерт «в основу своїх висновків кладе не тільки результати дослідження ним відповідного об'єкта на основі спеціальних знань, а й матеріали досудового та судового слідства...»1. З таким поглядом на цю проблему не можна погодитися. У тих випадках, коли об'єктом експертизи є факт, який не можна безпосередньо піддати експертному дослідженню (наприклад, стан психіки обвинуваченого в момент вчинення злочину), експерт будує свої висновки на даних щодо цього факту, які є в показаннях свідків, потерпілих, обвинувачених, документах тощо.

Експертне дослідження виконується в процесі доказування та є його складовою частиною й підпорядковане тим самим цілям. Отримавши висновок експерта, орган дізнання, слідчий, прокурор, суд (суддя) використовують його впродовж усього процесу доказування.

У ході експертизи, на відміну від інших процесуальних дій, встановлення істотних для справи фактів може відбуватися за відсутності органу дізнання, слідчого, прокурора, суду (судді). Ця особливість дозволяє пояснити, чому законодавець встановив систему спеціальних процесуальних гарантій, додержання яких має сприяти достовірному, повному та об'єктивному встановленню фактів експертом і всебічній перевірці його висновків органом дізнання, слідчим, прокурором і судом (суддею). Сукупність цих гарантій утворює процесуальну форму, особливості якої відрізняють експертизу від інших способів доказування.

Норми процесуального права, що регламентують проведення експертизи, визначають не лише мету, порядок, межі таких досліджень, а й взаємні права та обов'язки органу дізнання, слідчого, прокурора, суду (судді), інших учасників процесу, а також експерта у зв'язку з проведенням ним досліджень2.

1          Курс советского уголовного процесса. — М., 1968. —Т. 1. — С. 441.

2          Теория доказательств в советском уголовном процессе. — М.,

1973. — С. 700—701.

 

 

496

Глава 15

Експерт дає висновок від свого імені й несе за нього особисту відповідальність. За необхідності в справі може бути призначено кількох експертів, які дають загальний висновок. Якщо експерти не дійшли згоди, то кожний з них складає свій окремий висновок.

Висновок експерта для особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора і суду (судді) не є обов'язковим, але непогодження з ним має бути вмотивованим у відповідній постанові, ухвалі, вироку (частини 3 і 4 ст. 75 КПК).

Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від ЗО травня 1997 р. № 8 наголосив, що при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що згідно зі ст. 67 КПК висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності. Не слід надавати перевагу висновку експерта лише тому, що експертизу проведено комісією, повторно, експертом авторитетної установи або тим, який має більший досвід експертної роботи тощо (пункти 3 і 13 зазначеної постанови)1.

Судові експертизи може призначати «особа, яка проводить дізнання, дізнавач, слідчий, суддя або своєю ухвалою суд першої інстанції, якщо виникає необхідність у залученні спеціальних знань. У деяких точно встановлених законом випадках (ст. 76 КПК України) вони призначаються в обов'язковому порядку, а саме:

для встановлення причини смерті;

для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого за наявності в справі даних, що викликають сумнів щодо його осудності;

для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочини, передбачені ст. 155 КК України;

для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його

1 Вісник Верховного Суду України. — 1997. — № 3. — С. 3—4.

 

Висновок судової експертизи та показання судового експерта      497

кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Експертиза — самостійна процесуальна форма отримання нових доказів і перевірки тих, які вже є. Судова експертиза як самостійна процесуальна дія має форми призначення, проведення і процесуального оформлення, її особливість полягає також у тому, що фактичні дії при проведенні експертизи здійснює не сам слідчий, як це має місце, наприклад, при обшуку, виїмці, допиті, а відповідно до доручення (постанови) слідчого експерт-спеціаліст у галузі науки, техніки. Навіть у тих випадках, коли слідчий володіє спеціальними навичками на рівні експерта, він не має права замінити його і суміщати в одній особі функції органу розслідування та експерта. Це пояснюється тим, що подібне суміщення «не дозволило б належним чином перевірити зібрані фактичні дані, оскільки виникли б сумніви у неупередженості видів дослідження»1. Процесуальна форма призначення і проведення експертизи покликана забезпечити законність, обґрунтованість та наукову правдивість висновків експертів.

Експертами можуть бути співробітники судово-експертних (науково-дослідні інститути, лабораторії, бюро, що діють у системі міністерства юстиції, міністерства охорони здоров'я тощо) або інших спеціалізованих установ (пожежні інспекції, насіннєві лабораторії, торговельно-промислові палати тощо). Однак органи, що призначають експертизу, не позбавлені права запросити як експерта будь-яку особу, якщо вона володіє спеціальними знаннями в певній галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла. Наприклад, окремі судові експертизи, пов'язані із застосуванням новітніх інструментальних методів (радіаційний аналіз, лазерна мас-спектрометрія тощо), успішно проводяться у відповідних лабораторіях університетів, галузевих та академічних науково-дослідних інститутів.

Інститут судової експертизи подібний до інституту спеціалістів у кримінальному процесі. Обидва інститути мають спільні та відмінні ознаки. Подібність між ними — у використанні спеціальних знань для вирішення питань, що виникають у слідчого чи суду. Відмінність полягає в тому, що:

1 Лившиц Е. Н. Назначение и проведение зкспертизьі. — Волгоград, 1977. — С. 5.

 

 

498

Глава 15

а)         експертиза — самостійна процесуальна дія, а допомога

спеціаліста використовується в ході слідчих чи судових дій;

б)         процесуальний обов'язок експерта — дати мотивова

ний висновок по суті поставлених питань. Цей висновок за

законом є джерелом доказування. Спеціаліст виконує в кри

мінальному процесі функцію помічника слідчого чи суду при

застосуванні наукових методів і засобів виявлення і фіксації

доказів, дає консультацію зі спеціальних питань, його дум

ка не розглядається законодавцем як джерело доказування,

хоча може вплинути на отримання та оцінку доказів;

в)         експерт, як правило, для отримання висновку проводить

самостійні дослідження. Спеціаліст бере участь у зібранні й

вивченні доказів під керівництвом слідчого чи суду.

Експертиза надає допомогу у встановленні часу настання й існування окремих явищ (смерті, горіння, замерзання).

Експертні дослідження забезпечують вирішення питань про ідентифікацію осіб, предметів, тварин, речовин, про їх групову належність; дозволяють встановити склад речовин, дати якісну та кількісну характеристику цих елементів.

За допомогою експертизи встановлюються факти і стан, що мають юридичне значення (алкогольне сп'яніння, психічний стан людини, статева зрілість, розмір шкоди, характер і вид тілесних ушкоджень).

Експертні дослідження допомагають дати правильну юридичну оцінку випадку, що розслідується. Це необхідно при розслідуванні пожеж, фальшивомонетництва, крадіжок державного і приватного майна громадян, дорожньо-транспортних пригод, статевих злочинів. Наприклад, якщо при зґвалтуванні потерпілій завдано тілесних ушкоджень чи у неї виник розлад психіки, то слідчому для правильної кваліфікації ознак зґвалтування не обійтись без даних судово-психіатричної експертизи.

Велике значення експертизи в профілактиці злочинів1. Наприклад, за допомогою експертних висновків слідчий дістає можливість виявити конкретні недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, на яких є випадки кра-

Коваленко Е. Г. Использование зкспертньїх знаний в деятельно-сти органов внутренних дел по предупреждению хищений социалис-тического имущества: Учеб. пособие. — К., 1990.

 

Висновок судової експертизи та показання судового експерта      499

діжок, фальсифікація документів. За допомогою висновків експертизи слідчі виявляють конкретні причини й умови, які сприяють вчиненню злочинів.

Звертаючись за допомогою до експертизи і користуючись її матеріалами в процесі доказування, працівники правоохоронних органів, захисники повинні чітко уявляти собі різновиди експертиз, що класифікуються за організаційними і предметними критеріями. Не знаючи можливостей судової експертизи зі встановлення питань профілактичного характеру різного виду експертиз (наприклад, судово-бухгалтерської, судово-економічної та інших), слідчі органи та суди не завжди ставлять на їх вирішення такі питання, що звужує коло можливих джерел одержання доказів.

За послідовністю проведення експертизи поділяють на первинні та вторинні. Поряд з основними завданнями при повторних експертизах проводиться і перевірка первинних. Вони доручаються іншим (іншому) спеціалістам, якщо попередні висновки виявились необґрунтованими, такими, що суперечать матеріалам справи, або у слідчого виникли підозри в їх достовірності.

За обсягом дослідження розрізняють експертизи основні та додаткові. Додаткова призначається при недостатній впевненості чи повноті першого висновку. На відміну від повторної вона не ревізує, не перевіряє основну, а є продовженням основної експертизи, тому її проводить той самий експерт (експерти), хоча не виключено, що проведення додаткової експертизи може бути доручено іншому (іншим) експерту.

За чисельністю і складом виконавців експертизи поділяють на одиночні, комісійні та комплексні. Одиночна експертиза проводиться одним експертом, комісійна — комісією в складі двох і більше спеціалістів, якщо необхідне спільне дослідження групою експертів однієї спеціальності (за найбільш складних випадків у первинних і повторних судово-медичних експертизах). Наприклад, комісія у складі трьох експертів однієї спеціальності проводять стаціонарні судово-психіатричні та повторні судово-медичні експертизи.

Комплексні експертизи проводять кілька експертів

' різних спеціальностей. Це має місце в тих випадках, якщо

встановити ту чи іншу обставину неможливо шляхом про-

 

 

500

Глава 15

ведення окремих експертиз або це виходить за межі компетенції одного експерта чи комісії експертів. При призначенні комплексної експертизи висновки на поставлені питання отримують шляхом проведення низки досліджень, що здійснюються кількома експертами на основі використання різних спеціальних знань.

Найчастіше комплексні перевірки організуються, якщо відповідь на питання можна отримати при спеціальних експертних дослідженнях спеціалістами суміжних областей науки і техніки.

З комплексністю досліджень пов'язане питання про так звані синтетичні1 експертизи. Як правильно відзначає Т. В. Вар-фоломєєва, ідея синтетичної експертизи не має надійної теоретичної основи, хоча на перший погляд може видатись дуже корисною для практики. Справа у тому, що немає такої науки (і не може бути), яка дозволила б на об'єктивних даних обґрунтувати частоту, з якою зустрічаються частки речовин або сліди різного походження і характеру, та ступінь їх істотності. Такого роду закономірності (якщо навіть припустити, що вони існують) не охоплюються предметом криміналістики та її складової частини — теорією криміналістичної ідентифікації. Тому є всі підстави вважати, що дача висновків про тотожність у синтетичних експертизах виходить за межі спеціальних знань експерта і ґрунтується на інтуїтивній статистиці і здоровому глузді. Такі підстави не можуть бути визнані об'єктивними і надійними2.

1          Поширена думка, яка одержала практичне втілення в експерт

ну діяльність установ судових експертиз, що один з експертів (як

правило, криміналіст), який володіє найбільшими знаннями в галузі

методології й методики судово-експертного дослідження, може син

тезувати висновки інших експертів (хіміків, фізиків, біологів та ін.)

і вирішити завдання встановлення тотожності, а також класифі

каційні, неідентифікаційні, діагностичні та ситуаційні завдання.

Необхідною основою вирішення зазначених завдань прибічники на

веденої точки зору вважають теорію криміналістичної ідентифікації,

тобто, зрештою, науку криміналістику (Варфоломєєва Т. В. Експер

тизи у судовій практиці / За заг. ред. В. Г. Гончаренка. — К.: Юрін-

комінтер, 2005. — С. 55).

2          Варфоломєєва Т. В. Зазнач, праця. — С. 56.

 

Висновок судової експертизи та показання судового експерта      501

На даний час в експертних установах виконуються так звані ситуаційні експертизи, які також в деяких випадках відносять до комплексних. Ситуаційні експертизи давно та успішно проводяться в рамках криміналістичної експертизи (наприклад, встановлення можливості пострілу без натискування на спусковий гачок за певних умов). Відомі й комплексні ситуаційні експертизи (наприклад, встановлення взаємного положення того, хто стріляв, і потерпілого в конкретних умовах місця події). Для вирішення такого роду питань необхідні спеціальні знання в певних галузях науки (криміналістики, судової медицини), і правомірність цих експертиз не викликає сумнівів. Однак на практиці виникла тенденція, згідно з якою за комплексне експертне дослідження видається аналіз висновків інших експертиз, даних, які відомі з матеріалів справи, тощо. Таке слід розглядати як перевищення повноважень експерта і перетворення його на учасника доказування і своєрідного наукового суддю, що суперечить закону і теорії доказів і може перешкодити встановленню істини1.

За змістом спеціальних знань розрізняють різні експертизи. Практично їх важко навіть перерахувати: судово-медична, судово-психіатрична, судово-бухгалтерська, криміналістична тощо. Перелік судових експертиз, які проводяться у тих чи інших установах, визначається відповідними відомчими нормативними актами.

Найпоширенішими видами судових експертиз, крім зазначених у законі, є: біологічна, хімічна, дорожньо-транспортна, пожежно-технічна, харчова, товарознавча, агротехнічна, ветеринарна та ін. До її проведення залучаються спеціалісти відповідних галузей знань.

Під час проведення експертизи можуть бути присутніми слідчий, підозрюваний, обвинувачений; у тих випадках, коли її проводять у ході судового слідства поза залою судового засідання, право бути присутніми мають судді та учасники судового розгляду. При призначенні судом експертизи підсудний має право ставити перед такою експертизою запитання, які обговорюються іншими учасниками судового слідства.

1 Зазнач, праця. — С. 56.

 

 

502

Глава 15

Слідчий зобов'язаний своєчасно ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи (постанова про призначення судово-психіатричної експертизи не оголошується, якщо психічний стан обвинуваченого не дає змогу це зробити); роз'яснити права, які надані йому законом. Наприклад, обвинувачений має право заявити відвід експерту. Відповідно до закону експертами не можуть бути особи, що перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або були раніше ревізорами у справі (ст. 75 КПК). Відводу підлягає експерт:

якщо він є потерпілим, цивільним позивачем або відповідачем, родичем когось із них, а також родичем слідчого, особи, що провадила дізнання, обвинувача або обвинуваченого;

якщо він брав участь у даній справі як свідок, слідчий, спеціаліст, перекладач, особа, що проводила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою або розглядав скарги на затримання чи на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або закриття справи;

якщо він під час досудового розслідування справи розглядав питання про усунення захисника в порядку, передбаченому ст. 61і КПК;

якщо він особисто або його родичі заінтересовані в результатах справи;

за наявності сумнівів у його об'єктивності по справі (статті 54 і 62 КПК).

Обвинувачений має право просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб, про постановку перед експертом додаткових питань, про призначення нової або додаткової експертизи. Він також може давати пояснення експерту, пред'являти додаткові документи. Реалізація цих прав обвинуваченим сприятиме повнішому й об'єктивнішому встановленню обставин справи за допомогою такого заходу доказування, як висновок експерта.

Матеріали експертизи мають бути пред'явлені обвинуваченому, про що складається протокол. При ознайомленні з

 

Висновок судової експертизи та показання судового експерта      503

висновками він може давати пояснення, висловлювати зауваження, заперечення і заявляти клопотання, що заносяться до протоколу.